Український віночок не просто краса, а оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така сила, що болі знімає, волосся береже. Це символ добра і надії, обов’язковий атрибут майже всіх свят.
            Віночки вікові. І починають їх носити дівчатка трирічного віку. У віночки вплітають барвінок і незабудки, що покращують зір, ромашки – заспокоюють серце, чорнобривці – від головного болю.
      У чотири і п’ять років доплітали безсмертник, цвіт яблуні, ружі і сон. Для шестирічної дівчинки вплітали волошки. А в семирічному віці плели вінок із семи квіток. У центрі вінка було гроно калини, цвіт яблуні і барвінок, які перепліталися з вусиками хмелю. Всього брали для українського віночка дванадцять живих квіток, кожна – лікар, оберіг.